22/04/2024
З коханням не складалося… Хоча Віта була привабливою. Не худа, але й не товста, груди другого розміру, волосся русяве. Вчилася посередньо, полюбляла турецькі серіали, у яких на тарелях стікала медом пахлава, а смугляві молодики швендяли з червонощокими трояндами. Жила з батьками, працювала перукаркою, обожнювала готувати, але робила це в уяві, бо батько не дозволяв купувати мигдальне борошно й заїкатися про сезон гарбузів, полуниць, устриць. «Відварила картопельки у кожушках, полила олійкою та кидай на зуби». Його виводив з себе навіть рецепт пирога «гість на порозі», бо на нього йшла ціла склянка цукру. У жопі злипнеться.
Отож дівчина жила, ніби на півсили. Час від часу ходила на побачення, але нічого гарного з цього не виходило. Одногрупник Міхей нагадував зігнутий іржавий гвіздок. Трохи гаркавив, постійно тримав руку на ремені й монотонно розхитувався. Носив «джинси-тощики».
Сусід Юрік пересувався вистрибцем, за жодних умов не проходив крізь «собачі ворота» (стовпи, що мають форму літери «а») й посміхався до найдальших зубів. До речі, чистив їх коли-не-коли, вважаючи, що вони самі очищуються їжею. Свою маму називав Пупсиком, вона його – Бембі. Перехвилювавшись, мастив руки клеєм ПВА, знімав плівку й таким чином приходив до тями.
Черговий залицяльник на першому побаченні замовив капучино та натякнув що платить кожен сам за себе. Ще один при дівчині торгувався за букет тюльпанів до зубовного скреготу, аж поки Віта сама не заплатила за квіти та не подарувала їх хлопцеві. Голосніше за всіх сміялася продавчиня.
Останньою крапкою став випадок, коли кавалер після короткої розмови в чаті прислав дівчині відео в якому стояв на колінах повністю голий і благав зробити своїм рабом…
Згодом у Віти трапилася відпустка. Небом покотилося інше сонце, до ніг підступило масне море, у носі залоскотав аніс. З шеф-кухарем Кадиром вона познайомилася в готельному ресторані. Чоловік помітив її розгубленість і вправно наклав молодої картоплі та броколі, побризкав їх із двох пляшок і присипав від ліктя сіллю. У центрі розмістив шматок мармурового м’яса зі слідами розжареної решітки. Покрутив за годинниковою стрілкою й додав якесь насіння. На наступний день приготував дивну страву під назвою «Імам зомлів», а ще улюблений десерт Роксолани. Пригостив лавандовим морозивом. Напік горішків, але замість згущеного молока, всередину поклав записку з хвилюючим: «Ти мені дуже потрібна!»
Усе відбувалося наче в казці. Кадир приносив у ліжко сніданки, розповідав про Ататюрка, крутив паперові ружі, танцював «зейбек», враз перетворюючись на яструба. Вчив готувати салеп. Возив у гірське селище їсти форель. Розповідав про подорож до бабусі та її фірмову страву «карасі на сіні». Гадав на кавовій гущі. Дав те, чого не спромігся дати жоден кавалер.
Але одного дня відпустка скінчилася...
Шукайте чудову романтичну історію в новій книжці Ірини Говорухи "Велетень з блакитними очима":
woman-in-book.com/veleten-z-blakytnymy-ochyma